Наречена військовополоненого поділилася, що допомагає їй триматися і боротися за звільнення азовців
Поділитися
Маргарита Манжос не мала зустрічей зі своїм нареченим з січня 2022 року. Протягом 2 років і 3 місяців її партнер перебуває в російському полоні і жодного разу не виходив на зв'язок. Жінка розповіла, як вона переживає полон свого партнера та що допомагає їй підтримуватися і разом з іншими жінками боротися.
Про це повідомили Новини.LIVE у четвер, 15 серпня.
Як Маргарита переживає полон нареченого
Ілля був серед захисників Азовсталі, які протягом понад двох місяців захищали Маріуполь на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Перебуваючи в оточенні на металургійному заводі "Азовсталь", Ілля зробив пропозицію Маргариті. Пара вирішила не проводити весільну церемонію дистанційно, оскільки Маргарита хотіла, щоб весілля стало головною мотивацією для його повернення додому. На той момент Ілля був важко поранений, але запевняв наречену, що все добре. Це була одна з останніх їхніх розмов. Після того, як Ілля потрапив у полон, будь-які звістки від нього повністю припинилися. Єдиним доказом, що він живий, стало відео з допиту, яке Маргарита знайшла в інтернеті влітку минулого року. Чи зберігає наречена ще надію колись знову зустрітися з коханим? Як вона переживає полон свого партнера та що допомагає їй триматися і разом з іншими жінками боротися за звільнення азовців з полону вже понад 2 роки, Маргарита Манжос поділилася в особистій розмові.
"Наразі моя основна ціль — це боротьба за мого чоловіка! Кожного ранку я прокидаюся з думкою, що треба тримати себе в формі, робити ще більше. Але, чесно, хочеться просто лягти й плакати. Та я не маю на це права! Бо якщо ми: дружини, матері, сестри — зневіримося, то за що тоді триматися хлопцям там, у полоні", — заявила жінка.
Маргарита зізнається, що кожен новий день очікування Іллі приносить їй неабиякі страждання. Її переслідує постійна тривога, відчуття спустошення і навіть провина через те, що вона має можливість гуляти де завгодно, насолоджуватись сонячним світлом і пити каву з шоколадом, тоді як її коханий цього не може.
У важкі часи невизначеності, жінці допомогла робота з психологом. Індивідуальна терапія на проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine стала для Маргарити опорою, яка не дозволила їй впасти у відчай і показала, як можна використовувати травматичний досвід для особистого розвитку. Щомісячна група психологічної підтримки для жінок, чиї рідні зникли безвісти через війну або перебувають у полоні, також в рамках програми GIDNA, надає Маргариті сили, щоб не здаватися і продовжувати боротьбу.
Коли завод "Азовсталь" потрапив в оточення, для Маргарити та матері військового настали дні очікування. Дівчина згадує, як вони з мамою постійно перебували онлайн, спостерігаючи за руйнуванням Азовсталі та фосфорними бомбами, що падали на людей всередині. Ілля виходив на зв'язок приблизно раз на тиждень або раз на два тижні. Зазвичай це були тільки повідомлення, а телефонні дзвінки траплялися дуже рідко. Остання їхня зустріч відбулася до початку повномасштабного вторгнення — в січні 2022 року.
Про полон Іллі його наречена і мати дізналися несподівано через соціальні мережі. Маргарита зізнається, що спочатку не повірила в цю новину, оскільки захисники Азовсталі мали бути захищені від полону завдяки гарантіям міжнародних організацій, зокрема МКЧХ та ООН.
"Стільки роботи було зроблено: ми виходили на акції, закликали суспільство приєднуватись, адже там в оточенні перебували не лише молоді хлопці, але й жінки, у кого по 2-3 дітей, вагітні дівчата. І нас почули! Почалися перемовини. Але раптом стається Оленівка", — розповіла жінка.
"На одному з перших фото наслідків теракту в Оленівській колонії було обвуглене тіло з фрагментом татуювання на руці. І я пригадую, що бачила хлопця з таким татуюванням на відео, де вони виходили з Азовсталі. Потім фото згорілих бараків. І почалися довгі списки тих, хто загинув. Пережити це було дуже важко. Я пам’ятаю, що ходила з кімнати в кімнату і просто кричала…. Куди писати, до кого звертатися — ніхто не знає", — зазначила Маргарита.
Іллю не знайшли серед списків загиблих в Оленівці, і він також не виходив на зв’язок. Надію на його життя підтримували лише короткі повідомлення від тих, хто повертався з полону. Маргарита розповідає, що нещодавно натрапила в мережі на відео з допиту наших полонених росіянами. Вона зізнається, що не змогла впізнати коханого одразу — жоден із тих, хто знає його, не впізнав би його. Лише за голосом і ім’ям вдалося ідентифікувати чоловіка.
"Він дуже змінився. Якщо на відео з минулого року я хоча б бачила в його очах жагу до життя, то зараз там порожнеча. І ця втома на обличчі, відчужений погляд. Це відео мене розібрало на атоми. Надія маленька, що коли-небудь побачу його знову, ще є, ми всі тримаємося з останніх сил, але віри стає все менше", — додала жінка.
Маргарита зазначає, що ці часи є одними з найважчих за понад два роки війни, поки її нареченого та інших українських захисників тримають у полоні. На початку була єдність, суспільство єдиним голосом вимагало: "Ми всі — Азов", коли наші герої стримували російську агресію в Маріуполі. Вона заявила, що зараз про полонених азовців забули, і це хвилює лише їхні родини.
"Я вважаю, що допомога психологів, психотерапевтів — це зараз те, що мають отримувати родини військовополонених. Скільки б років вам не було — 20, 40 чи 70, на скільки б сильною ви себе не вважали, — стається момент у вашому житті, коли опускаються руки. Самостійно з цим впоратися дуже важко. Терапія допоможе знайти нові ресурси та сили на все це, не провалюватись в емоції", — додала жінка.
Робота з психологом допомагає жінці уникнути стану жертви та бути активною, щоб Ілля пишався своєю нареченою. Маргарита ділиться, що заради коханого вперше брала участь у забігу і тепер продовжує займатися бігом, маючи у своєму активі 10 медалей за участь у різноманітних заходах на підтримку захисників Азовсталі.
Якщо ваші близькі або рідні зникли безвісти через воєнні дії або перебувають у полоні, звертайтеся на проєкт GIDNA від фонду Future for Ukraine та отримайте безоплатну кваліфіковану допомогу психолога. Деталі участі у програмі підтримки для жінок, які переживають невизначену втрату, читайте на сторінці проєкту. Психологині GIDNA також надають анонімну та кваліфіковану допомогу жінкам, які пережили сексуальне насильство під час війни. Щоб взяти участь — заповніть форму або телефонуйте за номером +38 (050) 909-88-81. Ти гідна кращого життя!
Бʼюті-бренд Medik8 Ukraine підтримує проєкт GIDNA фінансово та інформаційно, щоб ще більше жінок мали змогу отримати кваліфіковану психологічну допомогу.
Читайте Новини.LIVE!
